Середа, 28 вер. 2022 р.
Щодо Указу Президента України від 24.12.2012 р. № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» PDF Друк E-mail

На прохання ВГО “Всеукраїнська Асоціація ветеранів та співробітників прикордонної розвідки “ЩИТ і МЕЧ” директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський висловився щодо Указу Президента України від 24.12.2012 р. № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади». Текст коментаря наводимо нижче:

 

Микола СунгуровськийСтосовно підпорядкування Адміністрації Державної прикордонної служби України Міністерству внутрішніх справ (Указ Президента України № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 24.12.2012р.).

Це питання є складовою більш загального – чи має влада концепцію (загальний погляд) реформування сектору безпеки в цілому: які цілі реформування, який вигляд матиме сектор безпеки та кожна його складова (органи управління, сили), якими мають бути результати їх діяльності, а також структурні, управлінські, функціональні зв’язки між ними. На сьогодні маємо купу концепцій, стратегій, програм реформування кожної окремої структури, жодна з яких не буде реалізована повністю через брак саме загальної концепції. Реформування методом спроб і помилок є можливим у країнах з необмеженими (або достатніми) ресурсами на виправлення наслідків помилок. Україна таких ресурсів – ні фінансових, ні політичних, ні кадрових, ні часових – не має. Тому такий шлях для неї не може вважатися прийнятним і результативним, які б аргументи від політичних діячів ми не чули – їм, звичайно, вигідно заручитися правом на помилку, якого, однак, їм ніхто не давав.

Чим завершиться “реформування” шляхом ліквідації, штучного скорочення, перепідпорядкування одних органів іншим? Тим же, чим ліквідація свого часу Міністерства промислової політики, – тобто, з досвіду всіх структурних перетворень в Україні, відновленням статус кво зі збільшенням чисельності апарату. Зміна чисельності, структури, підпорядкування органів управління без зміни процедурної основи їх діяльності неодмінно призведе до функціональної недостатності кожного з них і системи в цілому, отже до потреби повернення на круги своя.

На жаль, політичне керівництво слабо усвідомлює, чим необхідно управляти. Намагання управляти об’єктами (органами, силами, засобами) нагадує управління літаком в ангарі – можна натискати будь-які кнопки, педалі, тягнути штурвал, але літак стоятиме на місці. Зовсім інший сенс цих самих рухів під час польоту літака. До чого це? Відбувається управління процесом польоту літака, а не літаком.

 

Доцільно зробити ще одне зауваження. Мало хто звертає увагу на те, що процес життєдіяльності суспільства загалом і процеси в будь-якій більш вузькій сфері мають дві складові: розвиток і функціонування. Є процес побудови житлового будинку і є процес його експлуатації – вони дуже взаємопов’язані, але зовсім різні. І відповідають за них різні органи чи особи – архітектор, начальник будівництва, а потім начальник ЖКХ. Чомусь ніхто не додумався передавати функції експлуатації будинку архітектору, чи навпаки. Але об’єднувати міністерства як політичні органи, відповідальні за розвиток силових структур, і штаби, відповідальні за їх повсякденне функціонування, – вважається правомірним.

Чому приводом для об’єднання (чи підпорядкування) певних органів, структур може бути подібність функцій (але не завдань!) або спільна участь в певних процесах? На таких засадах підпорядкували, зокрема, Адміністрацію Державної прикордонної служби Міністерству внутрішніх справ, Державну службу надзвичайних ситуацій Міністерству оборони. Чому б не об’єднати в такому випадку МВС з Мінздравом, – на підставі того, що на місце подій виїжджають одночасно бригади міліції і швидкої допомоги?

Насправді, у світовій практиці є тенденція укрупнення органів управляння, в т.ч. у сфері безпеки. Але виправдання укрупнення органів управління підвищенням оперативності та ефективності їх діяльності, ліквідацією дублювання справедливе для країн зі сталими традиціями належного державного врядування, правослухняності, демократичного контролю, з високим рівнем правової культури суспільства та правоохоронних органів, з достатніми ресурсами для забезпечення діяльності відповідних сил і засобів. У випадку ж України відбувається насамперед концентрація корупційної вертикалі, що “з’їдає” всі потенційні позитиви. В будь-якому разі до укрупнення органів управління, як і до будь-яких структурних перетворень, слід ставитися дуже обережно, з урахуванням багатьох аспектів. “Якщо рішення є простішим за складне життя, воно може бути вірним лише в одному випадку – щасливого збігу обставин”. Якщо таким чином будується сектор безпеки України, то чи можуть бути впевнені у своїй безпеці її громадяни? Та чи можуть вважати Україну безпечною її сусіди?

Більш того, не можна навіть уявити, аби в одній державі ефективно функціонували економіка, побудована, наприклад, за німецькою моделлю, судова система – за польською, міліція – за голандською, внутрішні війська – за французькою тощо (у цьому сенсі, досить почути реформаторські заклики керівників відповідних структур після відряджень до відповідних країн). Але питання можна поставити інакше – на підставі аналізу провідного світового досвіду знайти модель побудови ефективної системи захисту національних інтересів і з її використанням побудувати дієву українську модель сектору безпеки та його складових, адекватну реальним умовам. Без цього Україна приречена на безперервні та безрезультатні, ресурсно виснажливі реформи.

 
Наші партнери

Газета "Прикордонник"

Держприкордонслужба України

Громадянський корпус

Корисні посилання

Президент України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Хто на сайті?
На даний момент 7 гостей на сайті